Сторінка для батьків

Виховання

Поради виховання важких підлітків

Як упоратись з підлітком? Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому? Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.

Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею.

Це завжди не просто, і вам доведеться дуже постаратися під час цих двох важливих періодів у житті ваших дітей – юності й молодості. Вашим дітям знадобляться всі настанови і все ваше розуміння, які ви можете їм дати. Спілкування й розуміння протягом складних періодів можуть задати тон для життєвих рішень, які доведеться робити вашій дитині.

Нижче наведено кілька корисних порад, які придадуться батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:

Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.

Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Поради

10 порад батькам підлітків

1. У підлітковому віці діти починають оцінювати життя своїх батьків. Підлітки, особливо дівчатка, обговорюють поведінку, вчинки, зовнішній вигляд мам і тат, вчителів, знайомих. І постійно порівнюють. У якийсь момент результат цього зіставлення позначиться на ваших відносинах з сином або дочкою. Він може бути для вас як приємним, так і неприємним. Так що, якщо не хочете вдарити в бруд обличчям, починайте готуватися до цієї оцінки, як можна раніше.

2. Головне у ваших взаєминах з дитиною – взаєморозуміння. Щоб встановити його, ви повинні проявляти ініціативу і не таїти образ. Не слід як іти на поводу миттєвих бажань дитини, так і завжди опиратися їм. Але якщо ви не можете або не вважаєте потрібним виконати бажання сина або дочки, потрібно пояснити, чому. І взагалі, розмовляйте більше зі своїми дітьми, розповідайте про свою роботу, обговорюйте з ними їхні справи, іграшкові або навчальні, знайте їх інтереси і турботи, друзів і вчителів. Діти повинні відчувати, що ви їх любите, що в будь-якій ситуації вони можуть розраховувати на вашу пораду і допомогу і не боятися глузування або зневаги.
Підтримуйте впевненість дітей в собі, в своїх силах, в тому, що навіть при певних недоліках (які є у кожного) у них є свої незаперечні переваги. Стратегія батьків – сформувати у дитини позицію впевненості: «все залежить від мене, в мені причина невдач або успіхів. Я можу домогтися багато чого і все змінити, якщо зміню себе».
У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця, терпіння і зацікавлена участь вихователя в долі вихованця дають позитивні результати.

3. Дивуйте – запам’ятається! Той, хто робить несподіване і сильне враження, стає цікавим і авторитетним. Що приваблює дитину в дорослому? Сила – але не насильство. Знання – згадайте, наприклад, одвічні «чому?» у малят. На яку їх частку ви зуміли зрозуміло і повно відповісти? Розум – саме в підлітковому віці з’являється можливість його оцінити. Уміння – тато вміє кататися на лижах, лагодити телевізор, водити машину… А мама малює, готує смачні пиріжки, розповідає казки… Зовнішній вигляд – його більшою мірою цінують дівчатка. Життя батьків, їх звички, погляди мають набагато більший вплив на дитину, ніж довгі повчальні бесіди. Важливе значення для підлітків мають і ваші доходи. Якщо ви в цій області конкурентоздатні, заздалегідь подумайте, що ви можете покласти на іншу чашу ваг, коли ваша дитина підросла поставить вас перед цією проблемою.

4. Ви хочете, щоб ваша дитина була міцною і здоровою? Тоді навчіться самі і навчіть його основам знань про свій організм, про способи збереження і зміцнення здоров’я. Це зовсім не означає, що ви повинні освоїти арсенал лікаря і призначення різних ліків. Ліки – це лише «швидка допомога» в тих випадках, коли організм не справляється сам. Ще Тіссо стверджував: «Рух може за своєю дією замінити всі ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дію руху». Головне – навчити організм справлятися з навантаженнями, насамперед фізичними, тому що воно тренує не тільки м’язи, але і всі життєво важливі системи. Це праця чимала і регулярна, але і вона дає людині «почуття м’язової радості», як назвав це відчуття майже сто років тому великий лікар і педагог П.Ф. Лесгафт. Звичайно, фізичні і будь-які інші навантаження повинні відповідати віковим можливостям дитини.
До речі, тільки фізичні вправи, у тому числі і на уроках фізкультури, можуть пом’якшити шкоду від багатогодинного сидіння за партою. Так що не поспішайте звільняти дитини від фізкультури. Це не принесе йому навіть тимчасового полегшення у напруженому шкільному житті. Навіть якщо у нього є хронічне захворювання (і тим більше!), йому необхідно займатися фізкультурою, тільки за спеціальною програмою.
І абсолютно необхідно, щоб дитина розуміла: щастя без здоров’я не буває.

5. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години в тиждень! І як сюди втиснути розмови по душах, походи в театр і на природу, читання книг і інші спільні справи? Звичайно, це не вина, а біда більшості батьків, які змушені проводити на роботі весь день, щоб наповнити бюджет сім’ї. Але діти не повинні бути надані самі собі. Добре, якщо є бабусі і дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх немає? Обов’язково подумайте, чим буде займатися ваша дитина в години, вільні від навчання і приготування уроків. Спортивні секції (не забудьте самі поспілкуватися з тренером) не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров’я і розвинуть рухові навички та вміння. У будинку дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, але він повинен твердо знати: часу на неробство й нудьгу у нього немає.

6. Бережіть здоров’я дитини і своє, навчитеся разом з ним займатися спортом, виїжджати на відпочинок, ходити в походи. Який захват відчуває дитина від звичайної сосиски, засмаженої на багатті, від шматочки чорного хліба, який знайшовся в пакеті після повернення з лісу, де ви разом збирали гриби. А день, проведений у гаражі разом з батьком за ремонтом автомобіля, здасться хлопчиськові святом більш важливим, ніж катання в парку на самому «крутому» атракціоні. Тільки не пропустіть момент, поки це дитині цікаво.
Те ж саме стосується і звички до домашніх справ. Маленькому цікаво самому мити посуд, чистити картоплю, пекти з мамою пиріг. І це теж можливість розмовляти, розповідати, слухати. Пропустили цей момент – «вберегли дитину, щоб не бруднив руки, всі – помічника позбулися назавжди.

7. Бажання дорослих уникнути розмов з дітьми на деякі теми привчає їх до думки, що ці теми заборонені. Ухильна або спотворена інформація викликає у дітей необґрунтовану тривогу. І в той же час не треба давати дітям ту інформацію, яку вони не запитують, з якої поки не можуть впоратися емоційно, яку не готові осмислити. Кращий варіант – дати прості і прямі відповіді на запитання дітей. Так що і самим батькам треба всебічно розвиватися не тільки в області своєї спеціальності, але і в області політики, мистецтва, загальної культури, щоб бути для дітей прикладом моральності, носієм людських чеснот і цінностей.

8. Не оберігайте підлітків надмірно від сімейних проблем, як психологічних (навіть якщо сталося нещастя, чия-то хвороба або відхід з життя, – це загартовує душу і робить її більш чутливою), так і матеріальних (це вчить знаходити вихід). Підліткові необхідні позитивні і негативні емоції. Для успішного розвитку дитини корисно зрідка відмовляти йому в чому-небудь, обмежувати його бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій в майбутньому. Саме вміння справлятися з неприємностями допомагає підліткові сформуватися як особистості. Роль дорослої людини полягає насамперед у тому, щоб допомогти дитині стати дорослим, тобто навчити його протистояти дійсності, а не тікати від неї. Відгороджуючи дитини від реального світу, нехай навіть з найкращими намірами, батьки позбавляють його можливості придбати життєвий досвід, знайти свій шлях.
Ніколи не брешіть дитині, навіть якщо це продиктовано кращими переконаннями і турботою про його спокій і благополуччя. Діти якимось невідомим чином відчувають брехня в будь-якій формі. А того, хто обдурив раз-інший, довіри чекати вже не доводиться.

9. Якщо ви вже встигли наробити помилок у вихованні, вам буде важче, ніж на початку шляху. Але якщо у свого вихованця ви виявите хоч крапельку хорошого і будете потім спиратися на це гарне в процесі виховання, то отримаєте ключ до його душі і досягнете хороших результатів.
Такі прості і місткі поради вихователям можна зустріти в старовинних педагогічних посібниках. Мудрі педагоги наполегливо шукають навіть в погано вихованій людині ті позитивні якості, спираючись на які можна домогтися стійких успіхів у формуванні всіх інших.

10. Якщо ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою сина або дочки в будь-яких важливих для них питаннях, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і дитині. І постарайтеся не повторювати цю помилку знову. Довіру легко втратити, а відновлювати її довго і важко.

Підлітковий суїцид

Батькам про підлітковий суїцид

Абсолютно всі підлітки входять до групи ризику щодо спроб самогубства. Про суїцидальну поведінку у підлітків розповіла на своєму відкритому уроці кандидат медичних наук, дитячий та підлітковий психіатр, фахівець із суїцидів, сімейний психотерапевт Олена Вроно.

Протягом життя людини є два вікових періоди, коли суїцидальна активність різко зростає: спроби самогубства найчастіше скоюють підлітки та люди похилого віку. Багато хто запитує: які підлітки входять до групи ризику? Тут відповідь однозначна: абсолютно всі підлітки. Причина в тому, що підлітки переживають дуже складний період життя, це час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, яка відбувається в пубертатному періоді, але й дуже потужні психологічні зміни, і різного роду проблеми, пов’язані з соціалізацією. Все це створює передумови для трагічного світосприйняття, драматичного трактування того, що відбувається, і, як наслідок, для суїцидальної поведінки.

Підлітку жити дуже складно — перш за все тому, що внутрішній хаос важко вкладається в його уявлення про життя. Також підліткам властиві прояви алекситимії — це стан, коли людина не може визначити й описати власні емоції, не може їх висловити. Для дорослих це симптом психічного розладу, тоді як для підлітків — вікова особливість. Всі ми знаємо, що якщо проблему вдається озвучити, описати, намалювати — тобто хоч якось висловити, то навіть найскладніша ситуація перестає бути убивчо травматичною. А багато хто з підлітків такої можливості позбавлені.

Підлітки взагалі відчувають безліч комунікативних труднощів: їм складно знайти співрозмовника, вони бояться не відповідати групі, їм страшно здатися смішними. Тим більше що вони взагалі досить рідко перебувають у рівному емоційному стані. У період пубертату людина схильна до пригніченості, тривоги, страху, а якщо вона і перебуває в піднесеному емоційному стані, то він часто перетворюється на напруженість, дратівливість і навіть злість. І контролювати себе підліток не може.

Ще одна властивість, яка якраз і становить найбільшу небезпеку, — це крайня імпульсивність. Підліток на піку роздратування, у стані афекту, під дією імпульсу нерідко коїть жахливі необдумані вчинки. І в такі моменти він може сильно зашкодити собі фізично, аж до летального результату, хоча це й не буде свідомою спробою самогубства. Наприклад, під час бурхливого з’ясування стосунків підліток цілком може вам пригрозити, що вистрибне з вікна, а якщо йому під руку трапиться гострий предмет, побутова хімія, що завгодно ще, — все це пускається в діло. І це не буде істинним суїцидом, коли людина обмірковує життя, приходить до того, що воно безглузде, планує свої дії і зрештою робить продуману суїцидальну спробу. А імпульсивна поведінка, властива підліткам, навіть має спеціальну назву — парасуїцид, тобто те, що близько до суїциду. Але тут необхідно пам’ятати, що такі імпульсивні самоушкодження цілком можуть мати фатальні наслідки.

Розмова — профілактика суїциду

Уникнути такої небезпечної для життя і здоров’я поведінки хоч і важко, але можливо. Так, якщо виникає гостра полеміка, якщо афект дуже високий по обидва боки, якщо ви чуєте загрозу щось із собою зробити — скандал необхідно припинити миттєво, тієї ж секунди, будь-якими способами. Залиште всі сумніви щодо того, що ви йдете у дитини на поводу, що ви повинні її виховувати, вселяти їй життєві правила, соціальні норми і т. д. Все це потім, а зараз — робіть що хочете, але ви повинні спустити на гальмах ситуацію з високим афективним напруженням. Зробити це важко, але необхідно.

Дуже важливо усвідомлювати те, що суїцидальна спроба дитини чи підлітка майже завжди виявляється повною несподіванкою для нас, дорослих. Батьки, які приходять на консультацію після того, як їхня дитина скоїла спробу самогубства, завжди говорять, що це сталося раптово, ніщо не віщувало біди. І тут же дитина їм заперечує: «Я попереджав, я натякав, я говорив, що у мене не все добре».

Дитина, як і будь-яка людина, має право на особистий простір, і ми, безумовно, повинні його поважати. Але буває так, що ви знаходите якісь начебто випадково залишені нею записи, малюнки зі специфічним змістом, а може, комп’ютер залишився включеним і ви бачите там лист або повідомлення. Зверніть на це увагу. Що ж робити, якщо якісь речі викликали підозру? Ставити прямі запитання. Деякі батьки бояться, що, поставивши дитині питання, чи не думає вона про самогубство, вони тим самим підштовхнуть її до цієї думки. Це не так. Найчастіше підліток не стане обговорювати з вами цю важку для нього тему. Але при цьому він побачить, що ви занепокоїлися, ви таким чином підтвердите, що він для вас дуже важливий, вам не все одно.

Прямі питання можуть допомогти уникнути тієї самої останньої краплі, яка з боку здасться справжньою нісенітницею. Але коли починаєш розбиратися, то виявляється, що цій останній краплі передував цілий оберемок складних для дитини обставин. І можливо, вам вдасться вивести її на обговорення, поспілкуватися.

Є громадські некомерційні організації, які допомагають підліткам та їхнім батькам, є телефон довіри. Якщо поруч із вами таких організацій немає, збирайте самі батьківські групи, підтримуйте одне одного, діліться своїми тяготами, сумнівами, страхами.

Взагалі, не має значення, які саме питання ставити дитині, потрібно просто розмовляти. Розмова — це профілактика можливого суїциду.

І потрібно пам’ятати, що серйозний намір від маніпуляції відрізнити неможливо. Будь-який висловлений намір зашкодити собі потрібно розцінювати як реальну загрозу для життя і здоров’я дитини. Зрозуміло, якщо за допомогою демонстрації суїцидальної поведінки дитина вирішила свою проблему, то вона, звичайно, спробує зробити це знову. І все одно кожен раз потрібно вважати, що це реальна небезпека, адже наслідки такої демонстрації можуть бути дуже важкими. Треба просто разом із дитиною сідати й думати, як можна вийти з ситуації.

Навіщо вони це роблять

Підлітки часто думають, що за допомогою суїцидальної поведінки вони зможуть довести свою правоту. Для них це важливий аргумент у суперечці з батьками. При цьому вони можуть свідомо вибирати для спроби самогубства спосіб, який їм допоможе, як вони висловлюються, «померти не до кінця». Наприклад, наїстися таблеток в різнобарвній оболонці, схожих на вітаміни, тому що вони не здаються небезпечними.

Крім того, у підлітків ще не сформувалося розуміння безумовної цінності людського життя — не лише свого, але й чужого. Дослідження показують, що психологічний профіль підлітків, які вчиняють суїцидальні спроби, і підлітків, які вчиняють хуліганські дії з жорстокістю, дуже схожий. Тому що немає уявлення про те, що життя — і своє, і чуже — безцінне. Підліток думає, що його життя — це цілком адекватна ціна за те, щоб довести свою правоту, покарати кривдника, домогтися свого. При цьому він не прораховує свої кроки наперед, не замислюється про наслідки. Підлітки легко ризикують життям — наприклад, для того, щоб відповідати групі, виглядати героєм, щоб не показати, що йому незатишно і він боїться.

Також підлітки сильно схильні до впливу ззовні. Тут дуже важливо, як у суспільстві подається інформація щодо суїцидальної поведінки. Так, сьогодні пропаганда, героїзація суїциду заборонена, але навіть демонстрація документальних кадрів має дуже велике значення, адже, на думку підлітка, все, що з’явилося на екрані, гідно наслідування. Це необхідно враховувати.

Тривожні сигнали

У дитячому й підлітковому віці різного роду емоційні розлади і розлади настрою зустрічаються значно частіше, ніж ми думаємо. Інша справа, що підліткові депресії дуже важко виявити, адже вони протікають зовсім не так, як у дорослих. І дуже часто підліток, що страждає на депресію, зовсім не виглядає таким. Але якщо ваша дитина різко змінилася, змінилася її поведінка — це привід для занепокоєння. Якщо, наприклад, вона була балакучою, комунікабельною і раптом стала прагнути самотності, занурилася в себе, втратила колишні інтереси, розгубила друзів. Або навпаки — інтровертний, інтелектуальний, мрійливий, трошки мовчазний підліток раптом став знервованим, дратівливим, грубим. Зверніть увагу на такі зміни. Найкраще цю ситуацію обговорити з психологом.

Ще один привід для занепокоєння — якщо різко впала успішність. Наприклад, якщо довгий час все було добре, і раптом він з’їхав з усіх предметів. Це не означає, що всі двієчники страждають на депресію, але потрібно мати на увазі, що одна з її ознак — це ідеаторна загальмованість, коли думати просто важко. Підліток перестає встигати за однокласниками, ще більше переконуючись у тому, що він ні на що не здатний, і все це накочується як сніжний ком.

Дуже важливим є і те, як підліток спить. Режим дня — це нудна тема, але дитина повинна вночі спати, а вдень бути активною. Хоча це й нелегко, але ви маєте домогтися того, щоб вона дотримувалася режиму дня. Підлітку обов’язково потрібно спати 8–9, навіть 10 годин. Якщо ви бачите, що є проблема з засипанням, або дитина спить неміцно, неякісно, не висипається, хоча спить достатньо часу, зверніть на це увагу. Щонайменше це варто обговорити з сімейним лікарем, з педіатром, невропатологом.

Тепер про їжу. Якщо ви бачите, що дитина недоїдає або переїдає, то на це також потрібно обов’язково звернути увагу. Переїдання, наприклад, може свідчити про те, що вона заїдає поганий настрій або тривогу. Якщо дитина з нормальною вагою почала різко повніти або худнути — це привід поговорити з лікарем, як мінімум, з педіатром, який веде цю дитину.

Є ще питання про Інтернет. Якщо ви боїтеся, що через соцмережі ваша дитина почне занурюватися в суїцидальні думки, то маєте розуміти, що обмежуючи їй доступ в Інтернет, ви повинні запропонувати щось натомість. І перш за все, себе самого, спільну діяльність, спільне життя, інтерес до дитини тощо. Батьки повинні забезпечувати баланс життя онлайн і офлайн, як би важко це не було. Пряма заборона не буває ефективною, а тільки гранично загострить стосунки всередині сім’ї.

А проводити з дитиною профілактичні бесіди про наслідки суїцидальної поведінки на порожньому місці не варто. Та якщо підліток вас про це запитує, якщо, наприклад, йому стало відомо про такий випадок, то тоді розмовляти з ним потрібно обов’язково, причому напряму.