Читайте українське

«У січні 1968 року, в першому номері столичного журналу «Вітчизна», головному часописі Спілки письменників України, вийшов роман Олеся Гончара «Собор».

Того ж року він був виданий окремими книжками в головному спілчанському видавництві «Радянський письменник» і не менш престижному – «Дніпро». Тиражі журналу й цих книг, як і належить у ті часи, були фантастичними: в «Радянському письменнику» – 115 тисяч, у «Дніпрі» – 300 тисяч!

“Роман викликав оглушливий резонанс у суспільстві, офіційно був визнаний «антирадянським» і потім майже 20 років його не видавали …»

Петро Антоненко

Світ–інфо  №119, 18 січня 2018 року

… вночі  собор ніби ще величавіший, ніж  удень. І ніколи не набридає студентові на нього дивитись. Один із тих велетнів тисячолітніх, що розкидані по всій планеті, – то мов похмурі цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань відтворюють образ неба… Серед людських поколінь, серед текучих віків височать незручно, оклечавши себе символами – оздобами, кам’яними химерами, вкарбувавши  в собі пристрасті епох. І коли ті,далеко, прийдущі, виринувши з глибин всесвіту, наблизиться колись до нашої планети, перше, що їх здивує, безсумнівно, будуть…собори!

Уривок з твору Олеся Гончара «Собор»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *